Увага! Медіаманіпуляція

 

    Медіаманіпуляція — вид психологічного впливу, що здійснюється через пресу (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, Інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотексти, телетексти, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп’ютерні та інші лінії зв’язку, соціальні мережі, що призводить до пробудження у об’єкта впливу намірів, які змінюють його бажання, настрої, поведінку, погляди тощо.

      До маніпулятивних прийомів відносять:

•  Техніка “сендвіча” — нашарування один на одного матеріалів різного характеру. Цей маніпулятивний ефект полягає у протиставленні позитивних і негативних образів. “Отруйний сендвіч” — позитивний факт або подія, сприятливі для суб’єкта впливу, обрамлюються спеціально підібраним попереднім і наступним негативним матеріалом і, таким чином, нівелюється позитивний ефект від факту чи події. “Цукровий сендвіч” — негативний факт або подія, обрамлюються спеціально підібраним попереднім і наступним позитивним матеріалом і, таким чином, нівелюється негативний ефект від факту чи події. 

•  Соціальні міфи — ілюзорні ідеї, що містять певні цінності й норми, які сприймаються переважно на віру, без раціонального, критичного їх осмислення.

•  Створення інформаційної реальності — відображення у ЗМІ не чистих фактів, а їх інтерпретацію, що замість відображення дійсності створює псевдореальність, у якій за допомогою стереотипів маркують і закріплюють необхідну інформацію.

•  Стереотипізація у мас-медіа — процес формування ЗМІ хибних уявлень про соціальні явища, патерни поведінки людей і про навколишній світ загалом; приписування певним суб’єктам або явищам тих властивостей, якими вони не володіють насправді, з метою їх подальшого транслювання через канали комунікації.

•  Посилання на анонімний авторитет відноситься до “сірої пропаганди”.

•  Емоційний резонанс — спосіб створення у широкої аудиторії певного настрою з одночасною передачею їм пропагандистської інформації.

•  Буденна розповідь — прийом “привчити” людей до події, дозволяє ЗМІ зберегти ілюзію об’єктивного висвітлення подій, але, в той же час, девальвує значимість того, що відбулося, створює у масової аудиторії уявлення про дану подію як про щось малозначне, що не потребує особливої уваги і, тим більше, суспільної оцінки.

•  Ефект присутності — прийом включає низку трюків, які імітують реальність, їх використовують при “репортажах з місця”. Наприклад, коли закадровий текст (розповідь ведучого) накладається на відеоряд, що не має ніякого відношення до описуваної події.

•  “Оркестровка” — психологічний тиск у формі постійного повтору тих чи інших фактів, незалежно від істини;

•  “Селекція” (“підтасовка”) — відбір певних тенденцій, лише позитивних чи негативних, викривлення, перебільшення (применшування) тих чи інших тенденцій; прикрашення фактів;

•  “Приклеювання ярликів” (наприклад, звинувачувальних, образливих тощо). Наприклад: у такого-то “руки по лікоть у крові”;

•  “Трансфер” (“проекція”) — перенесення яких-небудь якостей (позитивних, негативних) на інше явище (чи людину);

•  “Свідчення” — посилання (не обов’язково коректне) на авторитети з метою виправдати ту чи іншу дію, те чи інше гасло;

•  “Гра у простонароддя”, що передбачає, серед іншого, максимально спрощену форму подачі інформації та багато інших.

П’ять простих речей, які може зробити кожен, щоб перевірити контент перед його поширенням:

 •  люди поширюють історії, які провокують емоції, набагато частіше, ніж новини, написані нейтральною мовою. Також дослідження нейробіологів підтверджують, що ми краще запам’ятовуємо історії, які змушують нас злитися, сміятися або сумувати;

•  пам’ятайте, не всі дослідження є рівноцінними. Те, що повідомлення підкріплене діаграмами або таблицями, не означає, що це науково достовірна, варта довіри інформація.

•  перевіряйте зображення за допомогою зворотного пошуку зображень. Один з найпоширеніших видів дезінформації — зображення, реальні фотографії чи відео, що використовуються в іншому контексті; 

•  використовуйте геолокацію, щоб визначити, де зроблено фото чи відео;

•  один з найкращих інструментів для виявлення дезінформації — це наші очі. Завдяки навичкам спостереження та “гугління”, ми можемо швидко знайти, чи є фотографія справжньою, чи лише видається такою.

УСЕ БУДЕ УКРАЇНА!!!!